Братики, сестрички особливих діток

Рідні, але такі різні малюки — радість для батьків… А якщо їх відрізняє не лише стать, вік, зовнішність і характер?

Поява в сім'ї другої дитини завжди пов'язана з питаннями та сумнівами. Як налагодити ритм життя родини так, щоб ніхто не почувався обділеним? Чи зможуть діти дружити й любити одне одного?

І це небезпідставні побоювання турботливих мам і тат. Ревнощі, образи, суперечки тією чи іншою мірою проявляються навіть у найбільш «ідеальних» родинах. А наскільки важче сім'ям, які виховують кількох дітей, і один із них — «особливий»? І наскільки складніше впоратися зі своїми переживаннями сиблінгам (братам і сестрам) цих діток…

НЕМАЄ ПРОБЛЕМ?

Вважається, що весь тягар — і емоційний, і фізичний — з догляду за дитиною з інвалідністю лягає на батьків, а їхні здорові дітки безтурботні й щасливі. Принаймні, зобов'язані такими бути, адже у них немає діагнозу, який затьмарює життя. Насправді ж у братиків і сестричок особливих діток є безліч проблем, незнайомих їхнім одноліткам.

• Відчувають постійне почуття провини за те, що здорові.
• Такі діти почуваються покинутими, оскільки більшу частину часу батьки приділяють дитині з інвалідністю. Відвідування лікарів, педагогів, реабілітаційні заходи, корекційна робота вимагають від батьків багато часу та фінансових витрат. «Мама весь час розглядає картки з Данилом, а тато постійно на роботі, я нікому не потрібен, граюся сам», — розповідає психологу шестирічний Гліб.
• Ревнують, особливо в ранньому віці. Скаржаться: «Ти граєшся з ним більше, я тобі не потрібен!», «Я теж хочу масаж, чому ти робиш масаж тільки сестрі?»
• На «безпроблемних» дітях лежить великий тягар відповідальності. Часто батьки переоцінюють можливості «свого помічника» та покладають на дитину забагато обов'язків.
• Вони бояться осуду, глузувань, нерозуміння з боку оточення та однолітків.
• Їм складніше адаптуватися в садочку, початковій школі.
• Нерідко мають занижену самооцінку і, як наслідок, легко вразливі, більш чутливі до образ.
• Для сиблінгів незвичайних діток характерні часті зміни настрою, прояви агресії, бійки в школі, низька успішність у навчанні.
• Можуть розвиватися ненависть і злість до «більш улюбленої» дитини.
• Багато дітей перебувають у перманентному стані стресу, наприклад, через неможливість у спокійній обстановці виконати домашнє завдання, зіпсовані іграшки, речі.
• У підлітковому віці переживають з приводу свого майбутнього, подальшої можливості побудувати особисте життя, перспективи постійно опікуватися братом (сестрою) з інвалідністю.

   Здоровій дитині доводиться пристосовуватися не лише до незвичайного брата (сестри), а й до роздратованих, фізично та емоційно виснажених батьків!

5 КРОКІВ БАТЬКІВ

1. Будьте чесними. З огляду на вік дитини, розкажіть про позитивні та складні сторони діагнозу, перспективи — невідомість тривожить. І правду легше дізнатися від близьких людей, ніж від сусідів.
2. Залучайте, але в міру. У дитини мають бути обов'язки з догляду за особливим малюком, і її внесок потрібно цінувати та заохочувати. Проте не варто перевантажувати дитину й перекладати на неї «дорослу» відповідальність.
3. Дозволяйте говорити про свої почуття. Не виховуйте «ідеального» брата (сестру) для особливого малюка. Цим ви лише посилите почуття провини та сформуєте безліч комплексів. Діти не повинні приховувати роздратування, злість, образу. Навчаючи терпінню та співчуттю, ви допоможете зрозуміти, що й негативні емоції допустимі та властиві кожній людині!
4. Виділіть індивідуальний час для спілкування. Здорова дитина має бути впевнена, що у неї є «свій час», який вона проведе наодинці з одним із батьків.
5. Організуйте допомогу дитячого психолога. Порушення сну, апетиту, агресивність, дратівливість, нав'язливі думки, низька самооцінка, апатія до захоплень. Помічаєте ці прояви у дитини протягом двох тижнів? Не зволікайте, без допомоги фахівця вам не обійтися!

ЩАСЛИВІ РАЗОМ

То як же поводитися зі здоровим малюком, щоб він почувався щасливим?

Будьте справедливими. У дітей часто виникають питання щодо покарань. Наприклад: «Чому мене за це сварять, а братові нічого не кажуть?». Не змушуйте в усьому поступатися «особливому» та потурати йому (це гальмує і його розвиток також). Намагайтеся однаково ставитися до дітей.

Поважайте інтереси дитини. Ви маєте розуміти, що здоровий малюк — це окрема самостійна особистість, і він повинен мати своє право вибору. Якщо дитина мріє займатися футболом, а час, витрачений на тренування, вона могла б провести з особливим братиком чи сестричкою, не тисніть і не перешкоджайте! Дозвольте всім дітям бути щасливими.

Не порівнюйте дітей. Кожен прагне відчувати свою унікальність. Висловлюваннями на кшталт «Ти ж здоровий, а не можеш сам з'їсти кашу!» ви травмуєте дитину.

Проводьте час разом. Беріть усіх діток на прогулянку до парку, музею, театру. Ці моменти залишають приємні враження на все життя та зближують братів і сестер.

Розмовляйте з дитиною. Поясніть, як вона може допомогти вам і наскільки це важливо. Цікавтеся, що малюк сам думає з цього приводу. Враховуйте його потреби. Будьте щирими та відкритими. Діти дуже мудрі й чутливі!

НЕ ЛИШЕ МІНУСИ

Не варто дивитися на ситуацію похмуро. У тому, що в малюка особливий братик чи сестричка, є й свої світлі сторони! Брати і сестри особливих діток дорослішають раніше. Вони дуже відповідально ставляться до всього, що роблять. Вони мудріші та духовно багатші.

З раннього віку здорові діти вчаться цінувати те, що мають, і радіти простим речам. Нерідко вони обирають дефектологічну освіту або пов'язують своє життя з медициною. Стають чудовими фахівцями в цих галузях і щиро допомагають іншим людям. Часто вони стають захисниками прав людей з інвалідністю, ініціаторами позитивних змін в освіті, роблять наше суспільство людянішим і гуманнішим. Ці діти цілеспрямовані та здатні досягти великих вершин. «У мого брата діагноз ДЦП. Щодня власним прикладом він навчає мене любити й цінувати життя, долати труднощі, бути сильним і ніколи не здаватися. Я пишаюся ним, мої успіхи належать йому!» — каже Ігор, олімпійський чемпіон. Такі діти уважніші до батьків, бабусь і дідусів. Упродовж усього життя вони підтримують батьків і ставляться до них із глибокою ніжністю й турботою.