Адаптація в дитячому садку

Декретна відпустка добігає кінця. Маленький безпорадний карапуз перетворився на вельми кмітливого, дуже навіть самостійного малюка. Мама засиділася вдома і вся занурилася в хатні турботи: кашу зварити, білизну попрасувати, на прогулянку з візочком — і так нескінченно по колу одне й те саме. Клопоти, які раніше приносили задоволення, потихеньку почали перетворюватися на одноманітну сіру буденність. А так хочеться додати в життя нових барв! Гарний макіяж, зачіска, улюблений офіс, де вирує цікаве робоче життя… Знайомо? Думаю, багатьом. І в цих бажаннях не повинно бути ані краплі сумнівів чи докорів сумління. Адже хороша мама — це насамперед щаслива, реалізована в усіх бажаних сферах життя жінка!

Та й дитині в стінах рідної оселі та в межах улюбленого дитячого майданчика з кожним днем стає «тіснувато», а іноді навіть нудно. Мільйони запитань, на які не завжди встигаєш знайти потрібну відповідь, прагнення цікавих ігор, яскравих вражень, нових друзів. Потрібно розвиватися далі й підкорювати нові вершини. Час до дитячого садка!

З моменту народження похід до дитячого садка — одна з найбільших змін у житті дитини. Малюк потрапляє в незнайомий, незвіданий світ, з новим оточенням, взаєминами, певними правилами. І не завжди знайомство з цим світом минає легко. То в чому ж річ? І як допомогти малюкові подолати труднощі та прищепити любов до дитячого садка? Варто ретельно розібратися.

Коли краще віддавати дитину до дитячого садка?

Готовність до дитячого садка визначається індивідуально. Тут дуже важлива чуйність та уважність батьків. Не варто порівнювати свою дитину з малюком подруги чи сусідки. Адже всі діти різні. У кожного свій характер, свій темп розвитку. Хтось може й у два роки вміло орудувати ложкою та сміливо відстоювати перед щокастим однолітком право на свою машинку і територію в пісочниці, а хтось і в п'ять років не в змозі адаптуватися.

Критерії зрілості дитини

• Дитина активно ставить запитання: хто? навіщо? чому? коли? Їй усе цікаво, вона прагне нових знань і вражень.
• Безболісно залишається на кілька годин без батьків із нянею або бабусею.
• З радістю грається з іншими дітьми. Ігри з однолітками та старшими дітками приносять їй задоволення.
• Наполягає на самостійності: «Я — сам!», наприклад, коли взуває черевички або наливає сік.
• Може досить зрозуміло висловлювати свої думки, бажання, потреби.

Причини, через які варто зачекати із садком

• Народження братика або сестрички. Попри те, що ви, найімовірніше, готували старшу дитину до появи крихітки, саме по собі народження другого малюка в сім'ї — це вже великий стрес для первістка. Навіть за зовнішнього благополуччя та, здавалося б, прийняття ситуації старшим малюком, у глибині душі він усе одно відчуває ревнощі й образу. Адже тепер йому доведеться ділити вашу любов, увагу, турботу ще «з кимось». А похід до дитячого садка сприймається дитиною як подвійна зрада з вашого боку! Вона почувається непотрібною, зайвою, покинутою. Тому ще задовго до появи другого малюка подумайте про знайомство із садком і дайте можливість дитині звикнути до нового способу життя.

• Розлучення батьків (переїзд, втрата близьких людей). Дуже важливо, щоб дитина не пов'язувала вступ до дитячого садка з подіями, що її травмують. Гострі переживання залишають негативний слід на психіці дитини, а одночасний вступ до дитячого закладу значно ускладнює адаптацію. Дайте дитині час (бажано не менше двох-трьох місяців!), щоб звикнути до нової ситуації, що змінилася. Нехай вступ до дитячого садка асоціюється з чимось позитивним і радісним, наприклад, із можливістю відвідувати цікаві заняття або знайти нових друзів.

• Криза трьох років. У віці трьох років дитина починає усвідомлювати себе як окрему особистість. Відокремитися від дорослих вона може лише за допомогою слова «ні!». Бажано почекати із садком, якщо криза протікає дуже гостро. Цьому періоду властиві негативізм, упертість, протест. Вікові межі кризи можуть відрізнятися: у когось вона настає у 2,5 роки, у деяких діток проявляється пізніше, ближче до чотирьох років. Важливо розуміти: маленький «бунтар» розвивається, коли проявляє впертість і намагається наполягти на своєму. Не хвилюйтеся, незабаром буря вщухне. Батькам потрібно запастися терпінням, почитати відповідну літературу, скористатися порадами дитячого психолога.

• Несформованість навичок самообслуговування. Як правило, до трьох років дитина вже має вміти вдягати одяг, взуття, володіти елементарними гігієнічними навичками, наприклад, умиватися без нагадування, витирати носик. Проявляючи надмірну турботу й любов, а іноді просто з метою заощадити час, ми прагнемо все зробити за дитину. Навіть не замислюємося, якої шкоди ми їй завдаємо. Намагаючись нагодувати, вдягнути куртку, зав'язати замість неї шнурки, ми уповільнюємо процеси природного розвитку й дорослішання! Такому малюкові буде вкрай складно в садку, він почуватиметься слабким і безпорадним.

• Відсутність можливості спілкуватися з дітьми. Наприклад, через тривалу хворобу. Дитина не мала досвіду спілкування з однолітками, і невміння попросити, зачекати заважатиме їй знайти друзів і побудувати взаємини. Варто поступово забезпечити її такими контактами. Відвідуйте дитячі майданчики, ігрові центри, розвивальні заняття для малюків — це виправить ситуацію та підготує дитину до спілкування в групі.

Сходинки адаптації до садка

Три основні етапи:

• Перший етап — «Буря» (може тривати від 2-х днів до 2-х місяців). Зміни звичного життя можуть викликати бурхливу реакцію й сильне напруження дитячого організму. У малюків спостерігаються слізливість, дратівливість, підвищена агресивність, втрата апетиту, поганий сон, швидка втомлюваність, часта зміна настрою, небажання спілкуватися з вихователем і дітьми, енурез.

• Другий етап — «Буря вщухає» (від 1 тижня до 3-х місяців). Цей період характеризується доволі нестійким станом. Дитина стає більш урівноваженою, вона намагається взаємодіяти з іншими дітьми в групі, але настрій ще може часто змінюватися.

• Третій етап — «Штиль» (від 2-х тижнів до 6 місяців). Дитина відносно пристосовується до нових умов. Поліпшується сон та апетит. Вона починає засвоювати нову інформацію на заняттях, виявляє симпатію до однолітків, бере участь в іграх, але робить це з обережністю.

! 5 ЗАБОРОН ДЛЯ БАТЬКІВ !

Не погрожуйте садком. «Ось підеш до дитячого садка, там тебе навчать, як треба поводитися!», «А в садку будеш з'їдати все до кінця». Це найбільша помилка, якої припускаються батьки, а потім дивуються, чому дитина боїться туди ходити. Вона сприймає дитячий заклад як покарання, і підтекст наших погроз звучить приблизно так: «Не станеш кращим — будеш покараний садком».

Не перекладайте обов'язок на інших (бабусю, няню). У перший день відведіть дитину до дитячого садка самі. Їй необхідна саме ваша підтримка. Малюк повинен відчувати себе потрібним і коханим, а забезпечити ці почуття можуть тільки найближчі та найрідніші люди — мама й тато.

Не показуйте своє хвилювання. Ваш особистий страх, сумніви дитина вбирає як губка. Вчіться керувати своїми емоціями. У перші дні, прощаючись, не залишайте дитину надто квапливо, але й не перетворюйте прощання на нескінченні обійми та поцілунки. Цим ви лише посилите її переживання.

Не обманюйте дитину. Не потрібно говорити: «Я скоро повернуся» або «Почекаю за дверима», якщо ви не маєте наміру так зробити. Краще правдиво поясніть справжні причини розставання. Розкажіть малюкові про значення вашої роботи й зайнятості. Порівняйте його походи до садка з «дитячою роботою», не менш важливою та необхідною.

Не обговорюйте можливі проблеми при малюкові. Емоційно обговорюючи між собою ситуації, які сталися або, можливо, могли б статися, слова вихователів, дії няні, поведінку інших дітей у групі, батьки програмують малюка на недовіру, неприйняття та страх. Повірте, навіть якщо дитина в цей час поруч дивиться мультфільм або просто грається в сусідній кімнаті з відкритими дверима, її підсвідомість вмикає програму «Увага — небезпека!».

СЕКРЕТИ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ

1. Заздалегідь познайомте дитину з дитячим садком. Звертайте увагу на майданчики, коли проходите повз, завжди із захопленням описуйте все, що там відбувається. Переглядайте малюнки в книжках, фотографії із зображенням радісних малюків у дитячих закладах. Проговорюйте, як весело гратися дітям, скільки цікавих гірок та споруд там є. Розвивайте в дитини бажання приєднатися до них і знайти нових друзів.

Для першого знайомства важливо все! Настрій дитини, стан її здоров'я і навіть погода. Тому знайомитися із садком краще в теплу пору року, у сонячний ясний день. Мокрі гойдалки після дощу, на яких не можна покататися, навряд чи залишать гарне враження.

2. Звикайте не поспішаючи. У перший тиждень краще приходити разом із дитиною й залишатися на 1,5-2 години. Поступово збільшуйте час перебування без батьків. Найбільший страх, який відчувають діти в період адаптації, — це можливість залишитися в садку назавжди. У дитини складається враження, що вихователь і діти тут живуть. А про неї батьки можуть і зовсім забути та не забрати додому. Переконайте малюка, що це не так.

Порада: Почніть приводити дитину під час вечірньої прогулянки, коли батьки забирають діток додому. Подаруйте своєму малюкові впевненість у тому, що на ніч у садку ніхто не залишається! А ще запропонуйте старий ключ від вашої квартири (який не шкода загубити). Нехай малюк знає, що без нього та його ключа додому ні мама, ні тато не потраплять.

3. Діти дуже люблять сталість. Їм важливо знати, як розвиватимуться події далі, це дарує впевненість, спокій та усуває внутрішній неспокій. Режим дня — найкращий гарант безпеки й захищеності дитини. Постарайтеся заздалегідь ознайомитися з режимними моментами дитячого садка. Поступово підготуйте до них у домашніх умовах. Наприклад, якщо денний сон у садку припадає на 14:00, то й удома привчайте дитину лягати відпочивати в цей час або ж перемикайте її на більш спокійний вид діяльності.

ПОРАДА: Разом із малюком створіть на великому аркуші паперу розклад на день, а потім і на весь тиждень. Повісьте на доступному та видному місці. Проявіть фантазію, використовуйте смайлики, малюнки, фарби. Проведіть фотосесію й наклейте послідовно фотографії із зображенням малюка, наприклад: «Павлик снідає, іде до садка, повертається додому, грається, лягає спати тощо».

4. Проявляйте наполегливість. Якщо рішення ходити до дитячого садка було ухвалено, не давайте інших варіантів і не виявляйте слабкості. Ви не повинні йти на поводу в дитячих сліз та маніпуляцій: «Ну добре, тиждень побудемо вдома, поки заспокоїшся, а потім, можливо, підемо до садка». Потрібно розуміти, що, проявляючи жалість, ви не допомагаєте, а лише ускладнюєте адаптацію, вселяєте в дитину хибну надію, яка призводить до ще більшого внутрішнього занепокоєння й тривоги.

ПОРАДА: Щоб зменшити хвилювання дитини, дайте їй із собою записку з точним часом вашого приходу. Тепер ваша обіцянка матиме документальне підтвердження — це один із найсильніших заспокійливих засобів. А ще запропонуйте брати із собою іграшку-друга, скажімо, улюблене плюшеве ведмежа, яке завжди буде поруч.

5. Грайтеся з дитиною. За допомогою улюблених іграшок розігруйте ситуації з життя в дитячому садку. Наприклад, як поводитися на прогулянці, коли звертатися до няні по допомогу, як подружитися з дітьми в групі. Використовуйте всім відомі «доньки-матері», нехай донечка побуде мамою й сама відведе ляльку до садка, а потім забере після «роботи».

ПОРАДА: Навіть після успішної адаптації не забувайте про такий чарівний терапевтичний засіб, як програвання пережитих подій, що хвилюють дитину. Нехай малюк сам обирає ролі (сьогодні він — вихователь, завтра побуде в образі свого кривдника). Так дитина вчиться взаємодіяти зі світом, виходити зі складних ситуацій, долати власні переживання.

6. Наберіться терпіння. Якщо дитина стала агресивною, запальною, плаксивою, не сваріть її. Пам'ятайте — це тимчасове явище. Приділяйте їй більше уваги ввечері та у вихідні, частіше обіймайте, не забувайте говорити, як сильно ви її любите та вірите в неї.

ПОРАДА: Щодня дорогою додому згадуйте п'ять позитивних подій, які сталися з дитиною в садку (наприклад, знайшла нового друга, кашу сама з'їла тощо). Нехай це правило стане звичкою малюка. У такий спосіб ви допоможете сформувати в нього не лише гарне ставлення до садка, а й навчите позитивно ставитися до життя!

… Згадайте себе маленькими, коли дерева й будинки були неймовірно великими, а люди здавалися неодмінно добрими й світлими. Ну й нехай, що так не хотілося спати вдень! Адже сон — це ціла вічність, а розставання з мамою на кілька годин — велика трагедія, яка незабаром переставала бути такою значущою. А на зміну смутку приходили радість і захоплення від ігор, можливість спілкуватися з однолітками та пізнавати нові цікаві грані життя. Найімовірніше, це був найдивовижніший і найпрекрасніший час! Пухнаста манна каша була шалено солодкою та смачною, вихователька здавалася мудрою й усемогутньою, а можливість погратися конструктором Сергійка робила його справжнім другом…

Кришталик дитячої душі — прозорий і чистий. Йому незрозумілі наші дорослі сумніви й тривоги. Не варто згущувати фарби й обтяжувати дитину своїми переживаннями. Потрібно бути впевненими, що в малюка все добре, і він з усім упорається!

Ми, люди — соціальні істоти, нам життєво необхідне суспільство собі подібних. Саме це, по суті, і робить нас справжніми людьми. І дитячий садок — перша, дуже важлива сходинка соціалізації маленької людини.

А ще довіряйте людям, для яких професія няні чи вихователя — це покликання! У них справді великі й гарячі серця, вони наділені згори безмежною здатністю — співчувати, співпереживати, допомагати й любити, а також навчати наших карапузів пізнавати цей захопливий барвистий світ! І нехай колір дитячого садка у веселці спогадів із дитинства буде найяскравішим і найбарвистішим у житті вашої дитини.